04 06 12 Закривецькі вісті

 
 

04 06 12 Закривецькі вісті

Новини



У Трибоківцях громада самоорганізовується

 

Молоді активісти, які об’єдналися в орган самоорганізації населення (ОСН), візьмуться за вуличне освітлення, створення дитячого майданчика, дендропарку та ремонт Народного дому у власному селі.

 

Керівником ОСН у Трибоківцях є Оля Цуприк. Вже створена ініціативна група, до якої увійшли активісти села Олег Липа, Орест Холявка, Оля Поглод, Оля Пушкар, Наталя Баб’як, Ярослав Баб’як, Зеновій Дворчин, Зеновія Кудельська, Степан Липа.

 

Сьогодні ці молоді та активні люди працюють над реалізацією мікропроекту, спрямованого на створення інформаційної бази «Підвищення рівня інформативності населення через доступ до нормативно-правової бази документів сучасного законодавства України». Він діє у рамках проекту «Орган самоорганізації населення як інструмент вирішення проблем сільських громад», що виконується Західноукраїнським Ресурсним Центром за підтримки Програми розвитку ООН та Міністерства закордонних справ Данії.

Ініціативною групою вже зроблено перші кроки для реалізації задуманого. Для інформаційного центру виділено приміщення та закуплено необхідну літературу. Визначено пріоритетні завдання діяльності ОСН, який має назву «Крок вперед у с. Трибоківцях». Серед основних завдань: вирішення питання вуличного освітлення, створення дитячого майданчика, дендропарку та ремонт актового залу Народного дому. Це найближчі перспективи. Проте на цьому зупинятися не збираються.

Ініціативи громад підтримує сільський голова с. Баківців Ігор Лалак. На його думку, самоорганізація населення у громадські організації чи ОСН лише сприятиме розвитку територій. Адже вирішення багатьох питань залежить у першу чергу від згуртованості людей.

- На території ради працюють у с. Баківцях ГО «Час змін», у с. Квітневому - самодостатньо й успішно ГО «Дзвін». На часі створення громадського об’єднання у Трибоківцях. І я радий, що люди продовжують розпочату свого часу мною громадську роботу. Спільними зусиллями громади і ради вдасться зробити наші села кращими, - зазначив голова.

Молоді люди в Трибоківцях готові вчитися, переймати досвід інших. Тому 28-29 березня кілька учасників ОСН «Крок вперед у с. Трибоківцях» уже побували в областях Західної України.

Оксана ФРАНКІВ. Газета “Новий час».    

 

В Орішківцях вийшла книга про село
газета "новий час",  П'ЯТНИЦЯ, 18 ТРАВНЯ 2012

29 квітня відбулась презентація першої книги про с. Орішківці.

«У долині потоку, що протікає через Кнісело до ріки Боберки, розкинулось село Орішківці… На півночі Орішківці межують з селом Бертишів, на півдні – з селами Ліщин та Калинівка, на сході - з селом Кніселом, а на заході – з Прибіллям». Так розпочинає написання історії села Орішківців молода дослідниця, історик за освітою та фахом, уродженка с. Бертишева Ірина Кобрин-Бачинська.

Дослідниця запрошує читачів зазирнути в далеку й порівняно недавню історію Орішківців, адже з часу першої згадки про поселення минає 566 років.

У своїй першій краєзнавчій книжці Ірина Кобрин-Бачинська, посилаючись на архівні документи, дослідницьку літературу краєзнавця Василя Лаби, періодику, спогади жителів села, подає цікаву розповідь про Орішківці - одне із 113 поселень сучасної Жидачівщини.

Село невеличке, займає територію площею 104 га, у ньому проживає 167 мешканців. Перша документальна згадка, як пише автор, належить до 1445 року. Село неодноразово протягом понад п’ятсотлітньої історії знищувалось через набіги татар, переживало неврожаї, природні катаклізми, не раз за всю історію потерпало від голоду, моровиці, зміни влади, воєн і різного роду грабежів. «1721 рік запам’ятався селянам небувало низькою температурою влітку. За тиждень перед святом Вознесіння Христового пішов несподіваний дощ зі снігом та вітром, аж на пасовиськах позамерзали вівці та коні. Автор наводить місцеві топоніми, назви полів, долин, урочищ, зокрема такі як Мазурське, Воронякове, Золота гора, Грудки, хутір Саламанівка та інш.

Наступний розділ книги присвячений історії церкви. «У 1821 році в парафії Ліщин – Орішківці – Калинівка мешкало 478 українців. У 1912 році в Орішківцях збудована церква Божого Тіла…». Своє поле для будівництва церкви громаді пожертвував Микола Польовий, а поле під цвинтар – Йосип Лаба. Збудував церкву для Орішківців уродженець с. Старих Стрілищ Олексій Ошуст (1873 р.н.). З 1959 року церква в Орішківцях була закрита. Весь церковний інвентар селяни переховували по домівках. У 1970 році закопали церковні дзвони, щоб влада не вивезла їх до району. У 1988-му влітку по стількох роках тиші церковні дзвони знову задзвонили. 1989 року громада відремонтувала храм, реставрувала іконостас. 2005 р. з ініціативи Стефанії Прус збудовано каплицю Пресвятої Богородиці.

Розпочинаючи наступний розділ книги про школу в Орішківцях, Ірина Кобрин-Бачинська подає витяг із «Проекту на знищення Руси» (1717 р.), у якому польська влада писала: «Є найбільш впертими і других в упертості держать ті русини з простих хлопів, що вміють читати своє письмо… Отже, економи і управителі повітів повинні мати накази, аби пильно дбати, щоби хлопські діти до плуга, сохи, рала, ціпа привикали, а не до книжки». У 1920 році в Орішківцях була двокласна школа, навчалось 138 дітей українців та 47 – поляків.

Також дослідниця описує часи заснування у селі читальні «Просвіти» та поширення й підтримання духовних, національно-культурних традицій, про соціально-економічне життя у селі, про масову колективізацію. Автор зібрала чимало матеріалу про національно-визвольну боротьбу, про людей, які ціною життя відстоювали державність України. Ірина Кобрин-Бачинська подає списки родин, вивезених на Сибір, розповідає про утворення збройного зачину УПА, засновниками якого були брати Коцінські та Ольга Герсик. До його складу входило до 20 осіб.

Допомагав впорядковувати книгу також молодий історик Андрій Крайківський. Завдяки цим людям книга наповнена цінним матеріалом, рідкісними світлинами, вміщено також збережені родиною Чайковських листи, які писала до рідних вивезена на Сибір Агафія Чайковська.

Сподіваюсь, дослідницька праця, видана за фінансової підтримки меценатів, не припадатиме пилом, а стане корисною всі, хто цікавиться історією рідного краю.

Оксана ФРАНКІВ.

PS. Надіємось, що  й закривчани колись дочекаються книжки про своє село. Наразі звертаємось до усіх, хто може чимось допомогти, насамперед матеріалом, відгукнутися. Координати редакції сайту вказані на його титульній сторінці.

 

«Невідомий сотник» із Соколівки
Народний часопис "нОВИЙ ЧАС", П'ЯТНИЦЯ, 18 ТРАВНЯ 2012

Десятки років залишалась невідомою доля уродженця с. Соколівки, повстанця, сотника УПА Стефана Андрійовича Ющишина. Та минулого року, схоже, вдалося з’ясувати місце його вічного спочинку.

Про свої міркування, підкріплені багатьма свідченнями, розповідає житель с. Кологор Михайло Глинка, який доклав чимало зусиль, аби зберегти історію рідних теренів.Власне подаємо матеріал на основі його міркувань та зібраних розповідей.

 

У сім’ї Андрія Ющишина із Соколівки було четверо дітей: три сини - Стефан, Михайло, Іван та донька Марія. Я Стефана не пам’ятаю. Михайло був трактористом у місцевому колгоспі й помер вдома від займання кухні. Брат Іван наприкінці 70-х, за направленням із району, замінив у Кологорівській школі директора Іванну Козак.

 

Я просив Господа Бога, щоб знайшлися люди, які б допомогли мені встановити, хто похований на нашому цвинтарі у братській могилі як «невідомий сотник». Багато років я працював у Львові, там проживав брат моєї тітки Йосиф Заставний родом із Соколівки, який писав історико-націоналістичні матеріали. Вони публікувались у газетах та журналах в Польщі, Чехії, Болгарії. Одного разу він мені відкрився, що Ющишин із Соколівки на ім’я Стефан подарував йому пістолет, на руків’ї якого був дарчий напис «Йосифу від Стефана». Я не раз запитував, хто такий Стефан Ющишин, але Йосиф уникав відповіді. Це була перша зачіпка.

Другою стала ще одна подія. Іван Ющишин, який вчителював у школі, не раз передавав учневі, а моєму синові Йосифу, квіти і просив покласти на цвинтарі там, де є найбільша могила. Хлопець виконував ці доручення, а одного разу запитав: «Кому я ношу ці квіти?». «Там спочиває мій брат», - відповів Іван і попросив Йосифа нікому про це не розказувати. Минали роки. Іван Ющишин помер, його дружина Галина Федорівна виїхала до Луцька. Померла також і сестра Маринка Ющишин. Таємницю, довірену вчителем, зберігав і наш син.

За часів незалежності, коли на цвинтарі відправляли панахиду, священик згадував імена полеглих та похованих у цій могилі, а серед них і «невідомого сотника».

У селі знали про криївку, де переховувалися повстанці і яку ворогові видав сексот за 10 тис рублів, Криївка, де переховувалось 17 чи 18 повстанців, знаходилась у лісі Бабійова Гора. Там, за кількома свідченнями, і загинув «невідомий сотник».

Третім свідченням про те, що цим сотником може бути Стефан Ющишин є розповідь Михайла Хомусяка, який двічі обирався головою Соколівської сільської ради. Він дізнався від Володимира Рудницького, вихідця із с. Соколівки, який мешкає у Львові, що дійсно Стефан Ющишин був сотенним і загинув у Кологорівському лісі в криївці.

Четвертою цеглиною у здогадах є спогади доньки Маринки Ющишин Галини про те, що з розповідей матері, брат Стефан був сотником і загинув у криївці у Кологорівському лісі, що має назву Бабійова Гора.Також відомо, що в ній також переховувались два повстанці: Іван Іванович Горбаль з с. Великих Глібович та Левко Іванович Ониськів, уродженець с. Лани. Обидва 1921 року народження. Вони тікали з криївки, що була в лісі Бабійова Гора, але були вбиті москалями неподалік хутора Толоки. Сталося це в 1947 році.

Чотири роки тому брат Івана Горбаля Микола поставив на цьому місці новий хрест. На ньому зроблено напис: «Тут трагічно загинули від рук більшовицької навали НКВД Горбаль Іван Іванович, нар. 17.06.1921 р., Ониськів Левко Іванович, нар. 17.06.1921 р. село Лани. Загинули 1947 р. Вічна їм слава!»

Про те, що Стефан Ющишин був сотенним УПА та мав референт на Схід України, розповів і уродженець Соколівки Зеновій Олексійович Криворучко, який сьогодні живе в Кологорах.

Спираючись на зазначені свідчення, Михайло Глинка надіється, що ім’я сотника, похованого в братській могилі в Кологорах, - Стефан Андрійович Ющишин.

Якщо хтось може дещо додати до цієї розповіді, щоб підтвердити чи спростувати подану інформацію, просимо звертатися до редакції часопису.

Михайло Глинка сподівається, що відтепер на щорічних поминальних панахидах священик зачитуватиме ім’я всіх повстанців, у тому числі й Стефана Ющишина, які віддали своє життя за волю України та знайшли свій спочинок на цвинтарі в Кологорах й в околицях. Пан Михайло дякує Господу Богу та усім згаданим людям за допомогу в пошуках.



Создан 04 июн 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Погода в Україні Село Закривець Всі фото села Закривець Народний часопис жидачівщини НОВИЙ ЧАС!
Закривець 
бесплатный счетчик
ню фото

Туроператор ДП "РАЗОМ-ТУР"

бесплатный счетчик